Передача недвижимости вместо алиментов: что предусматривает закон?

Закон возлагает на родителей обязанность содержать ребенка до достижения им совершеннолетия, а в отдельных случаях — до 23 лет, если он продолжает обучение.

Если алименты не платятся

Для лиц, уклоняющихся от уплаты алиментов, предусмотрены принудительные меры воздействия, в частности:
· блокировка банковских счетов;
· арест имущества;
· ограничение в правах;
· гражданская, административная и уголовная ответственность.

Альтернатива ежемесячным выплатам

В то же время закон допускает другой способ урегулирования вопроса содержания ребенка. При согласии органа опеки и попечительства родители могут заключить договор о прекращении права на алименты в связи с передачей ребенку права собственности на недвижимое имущество — квартиру, жилой дом, земельный участок и т. п.

Такой договор подлежит обязательному нотариальному удостоверению.

Имущество может быть оформлено:
· непосредственно на ребенка;
· в общую долевую собственность ребенка и того из родителей, с кем он проживает.
Если ребенку исполнилось 14 лет, он лично участвует в подписании договора.

После заключения такого соглашения обязанность дальнейшего содержания ребенка возлагается на того из родителей, с кем он проживает.

Что важно учесть?

Передача недвижимости освобождает другого из родителей только от регулярной уплаты алиментов. Обязанность участвовать в дополнительных расходах на ребенка — в частности на лечение, развитие или обучение — сохраняется.

Кроме того:
· на имущество, переданное по договору, не может быть обращено взыскание;
· отчуждение такого имущества, если ребенок несовершеннолетний, возможно только с разрешения органа опеки и попечительства.

Адвокат Максим Хартов

Ограничение и лишение права управления: в чем разница и какие последствия для водителей?

В повседневной практике водители иногда путают два разных правовых инструмента — ограничение права управления транспортными средствами и лишение права управления. Хотя обе меры приводят к запрету садиться за руль, их основания, процедура применения и правовые последствия кардинально отличаются. Понимание этих различий является ключевым для правильной оценки рисков и защиты своих прав.

Ограничение права управления: следствие невыполненных обязательств

Временное ограничение права управления транспортными средствами не является наказанием за нарушение правил дорожного движения. Это мера принуждения, применяемая в рамках исполнительного производства с целью побудить лицо к выполнению определенных юридических обязательств, чаще всего — погашению долгов.

Основания и порядок применения

Наиболее распространенной причиной является задолженность по уплате алиментов. В соответствии с Законом Украины «Об исполнительном производстве», государственный или частный исполнитель имеет право вынести постановление о временном ограничении должника в праве управления до полного погашения долга.

Ключевые аспекты ограничения:
· Водительское удостоверение — не изымается у владельца.
· Отмена меры — ограничение автоматически снимается после выполнения обязательства (например, уплаты долга).
· Восстановление права — не требует повторной сдачи экзаменов или получения нового удостоверения.

Важно, что информация о таком ограничении вносится в соответствующие государственные базы данных, и управление автомобилем в этот период квалифицируется как правонарушение.

Лишение права управления: наказание за нарушение ПДД

В отличие от ограничения, лишение права управления является видом административного взыскания. Оно применяется исключительно по решению суда в качестве наказания за серьезные нарушения законодательства в сфере безопасности дорожного движения.

Основания и порядок применения

Классическим примером является управление транспортным средством в состоянии алкогольного, наркотического или иного опьянения. По результатам рассмотрения дела суд может принять решение о лишении водителя права управления на определенный срок.

Ключевые аспекты лишения
· Водительское удостоверение — изымается у водителя на весь срок наказания.
· Возвращение права — удостоверение возвращается только после истечения срока лишения и прохождения установленной процедуры.
· Восстановление права — в случаях, предусмотренных законодательством, может требоваться повторная сдача теоретического и/или практического экзаменов в сервисном центре МВД.

Что нужно знать водителю?

Несмотря на разную правовую природу, и ограничение, и лишение права управления имеют общее следствие — управление транспортным средством во время действия запрета является административным правонарушением и влечет за собой ответственность, установленную Кодексом Украины об административных правонарушениях.

Адвокат Максим Хартов

Cписок країн, куди українці можуть поїхати лише з біометричним паспортом

Станом на 2026 рік громадяни України мають можливість відвідувати близько 149 країн світу без попереднього оформлення віз або з отриманням дозволу безпосередньо по прибуттю. Основним документом для таких подорожей залишається біометричний закордонний паспорт. Проте безвізовий режим має свої часові обмеження та вимоги до пакета супровідних документів.

Для поїздок у країни Європи за безвізовим режимом стандартний термін перебування становить до 90 днів протягом 180-денного періоду. Цей список охоплює не лише материкову частину, а й віддалені острівні території.

До переліку держав та територій входять: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія.

Також вільний в’їзд діє до Андорри, Ватикану, Монако, Сан-Марино, Ліхтенштейну, Ірландії, Албанії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Північної Македонії, Сербії, Молдови та Грузії. Окремо виділяються заморські території та автономії: Гренландія, Фарерські острови, Канари, Азори, Мадейра, а також Аруба і Кюрасао.

Азійський напрямок

В азійському регіоні для українців відкриті кордони низки держав, де умови перебування можуть варіюватися від 30 до 90 днів:

· Близький Схід: Ізраїль, Туреччина, Катар, ОАЕ, Палестина.
· Центральна та Східна Азія: Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Монголія, Гонконг.
· Південно-Східна Азія та Кавказ: Малайзія, Азербайджан, Вірменія, Бруней, Таїланд.

Америка та Океанія

Континенти Північної та Південної Америки пропонують широку географію для власників українських паспортів без необхідності відвідування консульств.

Латинська Америка та Кариби: Бразилія, Аргентина, Чилі, Колумбія, Еквадор, Панама, Перу, Парагвай, Уругвай, Коста-Рика, Нікарагуа, Гватемала, Сальвадор, Гондурас. Також без віз доступні Домініканська Республіка, Ямайка, Гаїті, Барбадос, Антигуа і Барбуда, Гренада, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кіттс і Невіс.

Океанія та Африка

У тихоокеанському регіоні доступні Фіджі, Вануату, Кірибаті, Мікронезія та Маршаллові Острови. В Африці безвізовий режим для українців діє в Тунісі, Маврикії та Есватіні.
що, крім паспорта, запитають на кордоні

Наявність біометричного паспорта є обов’язковою, проте не гарантує автоматичного перетину кордону. За даними спеціалізованого порталу , прикордонні служби можуть вимагати підтвердження мети та фінансової спроможності поїздки:

1. Поліс медичного страхування: має покривати весь період перебування.
2. Зворотний квиток: як доказ наміру вчасно залишити країну.
3. Підтвердження проживання: бронь готелю, апартаментів або запрошення від приймаючої сторони.
4. Фінанси: наявність готівки або актуальна виписка з банківського рахунку.

Важливе застереження щодо термінів перебування

Порушення правил безвізового режиму, зокрема перебування в країні понад встановлений ліміт (навіть на одну добу), тягне за собою адміністративну відповідальність. Наслідками можуть бути грошові штрафи, депортація або заборона на в’їзд до країн Шенгенської зони на термін до кількох років. Перед поїздкою рекомендується перевіряти конкретний термін перебування для кожної окремої країни, оскільки він може становити від 30 до 90 днів.

Адвокат Максим Хартов

Як перевірити, чи витрачаються аліменти на дитину?

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина (від 14 до 18 років) має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (стаття 179 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс)).

Розпорядження аліментами за цільовим призначенням є гарантією реалізації права дитини на належне утримання. Особа, на ім’я якої виплачуються аліменти, зобов’язана використовувати їх виключно в інтересах дитини, зокрема на харчування, одяг, взуття, медичне обслуговування, здобуття освіти, всебічний розвиток та створення гідних умов життя.

Якщо у платника аліментів виникає сумнів стосовно того, що аліменти витрачаються в інтересах дитини, він може звернутися до компетентних органів для здійснення ними перевірки. Частіше такий запит може виникати, якщо розмір аліментів становить значну суму коштів.

Хто здійснює контроль за цільовим витрачанням аліментів?

Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці (частина перша статті 186 Кодексу).

Порядок перевірки

Згідно з Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 № 1713, платник аліментів може подати заяву:

· до районної, районної у місті Києві держадміністрації;
· виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів;
· відповідної служби у справах дітей.

Для підтвердження сплати аліментів разом із заявою платник аліментів обов’язково подає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, а також відомості про місце проживання отримувача аліментів. У разі якщо аліменти на дитину сплачуються не за рішенням суду (за домовленістю між батьками дитини, договір між батьками про сплату аліментів на дитину) платник аліментів надає копії інших документів, що підтверджують сплату аліментів на дитину та їх розмір.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.

Інспекційне відвідування проводиться впродовж 30 календарних днів з дати надходження заяви платника аліментів. У разі наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють проведення інспекційного відвідування, — не більше ніж 45 календарних днів.

Одержувач аліментів обов’язково інформується про проведення інспекційного відвідування шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 7 календарних днів до запланованого дня його проведення з подальшим узгодженням дати та часу візиту засобами телефонного та/або електронного зв’язку (за можливості).

У рекомендованому листі одержувач аліментів попереджається про адміністративну відповідальність, передбачену статтею 188—50 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за створення ним перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину.

Також звертається увага на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття, інші ознаки, що можуть свідчити про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку. Якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку, проводиться бесіда з нею.

Крім того, служба у справах дітей може звернутися із запитами:

· до закладів освіти, охорони здоров’я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров’я дитини, наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних;
· до надавачів житлово-комунальних послуг щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.

Чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності.

Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

Протягом 5 робочих днів після проведення інспекційного відвідування складається висновок. Копія висновку надсилається платнику та одержувачу аліментів.

Що робити у разі виявлення ознак нецільового витрачання аліментів?

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України (частина друга статті 186 Кодексу).

Адвокат Максим Хартов

Які особи не можуть перебувати у шлюбі між собою в Україні?

Шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану та проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку – 18 років. За заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (статті 21– 23 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс)).

Водночас Кодекс встановлює заборону на укладення шлюбу між собою для певного кола осіб, враховуючи біологічні чи соціальні чинники.

Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 26 Кодексу у шлюбі між собою не можуть перебувати:

· особи, які є родичами прямої лінії споріднення. (Спорідненість — це кровний зв’язок, що базується на спільному походженні від однієї особи або спільного предка, і від наявності якого залежать права й обов’язки. У своїй основі має біологічний фактор. Пряма лінія: батьки й діти, діди й онуки, прабаба, прадід і правнуки);
· рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;
· двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
· усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. (Адже згідно зі статтею 207 Кодексу усиновлення це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу).

Водночас вказаною статтею передбачено, що за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Недійсність шлюбу.

Якщо виявиться, що шлюб укладено між особами, яким це заборонено законом, такий шлюб є підставою вважати чи визнати його недійсним.

· Відповідно до статті 39 Кодексу шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою, є недісним.
За заявою особи орган державної реєстрації припиняє (визнає недійсною) дію актового запису про шлюб.
· Шлюб між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п’ятою статті 26 цього Кодексу, може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у цих осіб (стаття 41 Кодексу).

Звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають право: дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, прокурор (стаття 42 Кодексу).

Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (стаття 44 Кодексу).

Правові наслідки недійсності шлюбу.

Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Правові наслідки, встановлені частинами другою – п’ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану (cтаття 45 Кодексу).

Особливі правові наслідки недійсності шлюбу.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:
· на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
· на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;
· на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;
· на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу (стаття 46 Кодексу).

Права та обов’язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі.

Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі (стаття 47).

Адвокат Максим Хартов

Як розірвати шлюб з полоненим або безвісно відсутнім в Україні?

Обставини, пов’язані із війною, що триває в Україні, не є перешкодою для визнання шлюбних відносин припиненими. Водночас, коли один з подружжя перебуває у полоні або є безвісно відсутнім, процедура розлучення має свої особливості.

Розірвати шлюб за таких обставин можливо двома шляхами:
· якщо людина перебуває у полоні — виключно через суд;
· якщо людина визнана безвісно відсутньою — через ДРАЦС, але за наявності рішення суду про визнання людини безвісно відсутньою.

У випадку, коли один із подружжя в полоні, позов подається до суду за місцем проживання відповідача або за місцем проживання позивача — якщо на утриманні є діти чи позивач не може приїхати за станом здоров’я.
До пакета документів додається копія свідоцтва про шлюб, довідка про перебування в полоні (за наявності), свідоцтва про народження дітей (за наявності), квитанція про сплату судового збору та інші необхідні документи.

Щоб розірвати шлюб із безвісно відсутньою особою, потрібно спершу подати заяву до поліції про її розшук. Потім — звернутися до суду з заявою про визнання людини безвісно відсутньою. Заява може подаватися за місцем проживання заявника, останнім відомим місцем проживання зниклої особи або за місцем знаходження її майна.
У заяві необхідно вказати:
· навіщо потрібне визнання людини безвісно відсутньою;
· обставини зникнення.

Суд може визнати людину безвісно відсутньою, якщо протягом одного року за місцем її постійного проживання немає будь-якої інформації про її місцезнаходження. Якщо неможливо встановити точну дату останніх відомостей про людину, днем початку цього строку вважається 1 день місяця, що настає після того, в якому востаннє надходили такі відомості, а якщо неможливо встановити навіть місяць — з 1 січня наступного календарного року.

Після отримання рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою для розірвання шлюбу необхідно звернутися до органу ДРАЦС, подавши туди разом із цим рішенням копію свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дітей (за наявності) та інші документи — за потреби.

У разі розірвання шлюбу через суд — підтвердженням цього є рішення суду, яке набирає законної сили через 30 днів з моменту ухвалення.

Якщо розлучення відбулося через орган ДРАЦС — видається свідоцтво про розірвання шлюбу.

Адвокат Максим Хартов

Пільги для людей з III групою інвалідності — що варто знати? Правила надання фіндопомоги особам з інвалідністю III групи. 

Згідно з нормами статті 32 закону № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» III група інвалідності може бути встановлена особам із стійкими, помірними порушеннями функцій організму (йдеться про рівень втрати працездатності у 40-65%), внаслідок захворювань, травм або вроджених вад, які негативно впливають на можливість самообслуговування, пересування, навчання чи робити, однак загалом дають змогу вести звичайне життя за умови застосування допоміжних засобів.

Для III групи інвалідності передбачається 50% суми виплати від пенсії за віком. Їх можуть призначати за наявності страхового стажу від одного до 15 років, а його тривалість повинна залежати від віку, коли була встановлена інвалідність.

Розмір пенсії з інвалідності залежить від її причини. Зокрема, для громадян з інвалідністю внаслідок війни III групи пенсію призначають у розмірі 60% від суми грошового забезпечення.

Інші громадяни з інвалідністю можуть претендувати на пенсію у розмірі 40% сум грошового забезпечення. Проте мінімальна пенсійна виплата для осіб з інвалідністю внаслідок війни не може бути нижчою за гранично встановлений рівень.

Зокрема, особи з інвалідністю з дитинства III групи мають право на 60% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня цього року розмір виплати становить 1,55 тис. грн.

Особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю віком до 18 років надане право на одночасне одержання пенсії у разі втрати годувальника та державної соцдопомоги.

Пільги для осіб з III групою інвалідності

Держава гарантує людям з інвалідністю III групи різноманітні пільги. Зокрема, працюючі особи з інвалідністю III групи можуть мати пільгу щодо відпочинку. Як правило, щорічна основна відпустка надається на два дні довше від звичайної (тобто 26 календарних днів), а для осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачена додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати — 14 календарних днів за рік.

Також можна отримати техзасоби реабілітації, медичні вироби (індивідуальні пристрої, протези, окуляри, слухові апарати), авто, колісні крісла з електроприводом.

Така категорія громадян має переважне право на покращення житлових умов та обладнання різними пристосуваннями в житлі.

Окрім того, особи з інвалідністю з дитинства III групи мають право на пенсію (державну соціальну допомогу) та академічну стипендію в повному розмірі під час освітнього процесу.

Керуючий Адвокатським бюро
Адвокат Максим Хартов

Як посвідчити факти, що людина є живою чи перебуває у певному місці — роз’яснення Мін’юсту

Необхідність посвідчення факту, що людина є живою, може виникати, зокрема, у таких випадках:

— коли відкрито спадщину за кордоном;
— у разі необхідності підтвердження, що одержувач коштів на утримання (пенсії, аліментів, компенсацій тощо) є живим;
— як доказ під час вирішення питання про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
— в інших випадках, коли необхідно підтвердити факт, що особа є живою.

Потреба у посвідченні факту перебування особи в певному місці з’являється, у випадках, коли людина бажає забезпечити офіційну фіксацію свого перебування у конкретному місці у конкретний час. Наприклад, це може бути використано як доказ у цивільному, адміністративному або кримінальному процесах.

Посвідчення факту, що особа є живою, чи факту перебування фізичної особи в певному місці належить до компетенції нотаріусів та консульських установ України (статті 34 та 38 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон)).

Відповідно до статей 80, 81 Закону та глави 6 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус за усним зверненням фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є живою, чи факт перебування її в певному місці.

Посвідчення зазначених фактів проводиться як при явці особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса.

Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи перебуває у певному місці, посвідчуються за усним зверненням її законних представників (батьків, усиновлювачів, опікуна).

Факти, що неповнолітня дитина, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою чи перебуває у певному місці, посвідчуються за їхнім усним зверненням та за згодою на це законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальників), викладеною з дотриманням вимог цього Порядку щодо посвідчення правочинів за участю неповнолітніх, а також осіб, над якими встановлено піклування.

Під час вчинення нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась, визначає обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, здійснює перевірку повноважень законного представника фізичної особи.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», національним паспортом іноземця або документом, що його замінює, посвідченням особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідченням, виданим за місцем роботи фізичної особи. Посвідчення водія, особи моряка, члена екіпажу, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці нотаріус видає заінтересованим особам, щодо яких було встановлено ці факти, відповідні свідоцтва.

Робота для неповнолітніх — що дозволено та скільки мають платити

Українці можуть працювати з 16 років, як те передбачає Кодекс законів про працю. Водночас, якщо є згода батьків, дозволяється працевлаштування з 15 років. Крім того, допускається оформлення 14-річних учнів для виконання легкої роботи, що не шкодить здоров’ю і не заважає навчанню. Однак при цьому важливо врахувати вимоги щодо умов і тривалості їхньої праці, приймання на роботу, виплати заробітної плати, спеціальних гарантій тощо.
Неповнолітні особи (від 14 до 18 років) у трудових правовідносинах мають ті самі права, що й повнолітні. Водночас вони користуються низкою пільг щодо охорони праці, тривалості робочого часу, відпусток тощо.
Скільки можуть працювати неповнолітні в Україні
Особи віком від 14 до 18 років можуть працювати лише скорочений робочий час:
· 16–18 років — до 36 годин на тиждень;
· 15–16 років — до 24 годин на тиждень;
· учні 14–15 років (під час канікул) — до 24 годин на тиждень.
Якщо неповнолітні учні працюють не лише під час канікул, а й протягом навчального року, то ці норми скорочуються удвічі:
· 16–18 років — до 18 годин на тиждень;
· 15–16 років — до 12 годин на тиждень;
· 14–15 років — до 12 годин на тиждень.

До яких робіт заборонено залучати неповнолітніх
Підлітки не можуть працювати:
· у небезпечних і шкідливих умовах;
· під землею;
· на теплових і атомних електростанціях;
· на нафто- і газовидобувних підприємствах;
· на інших роботах із Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці.
Крім того, їх заборонено залучати до нічних (з 22:00 до 6:00), понаднормових робіт і робіт у вихідні дні.
Працівники до 18 років також не можуть переміщувати та підіймати вантажі вагою більше граничних норм. При короткочасній роботі обмеження такі:
· 14 років: юнаки — 5 кг, дівчата — 2,5 кг;
· 15 років: юнаки — 12 кг, дівчата — 6 кг;
· 16 років: юнаки — 14 кг, дівчата — 7 кг;
· 17 років: юнаки — 16 кг, дівчата — 8 кг.
Норми при довготривалій роботі:
· 14 років: не дозволяється;
· 15 років: юнаки — 8,4 кг, дівчата — 4,2 кг;
· 16 років: юнаки — 11,2 кг, дівчата — 5,6 кг;
· 17 років: юнаки — 12,6 кг, дівчата — 6,3 кг.
При цьому вантажна робота може тривати не більше однієї третини робочого часу.
Як оформити неповнолітнього працівника
При працевлаштуванні особи, якій не виповнилося 18 років, важливо дотримуватися таких правил:
1. Обов’язкова перевірка документів. Неповнолітній має надати паспорт або свідоцтво про народження, трудову книжку (за наявності), а також згоду одного з батьків (якщо працівнику 14-15 років).
2. Інформування про умови праці. Підлітка треба ознайомити з графіком роботи, вимогами та повідомити про обов’язкове проходження медогляду.
3. Підписання угоди. Договір з неповнолітнім укладається виключно в письмовій формі після проходження ним медогляду.
4. Наказ про прийняття на роботу. Він може бути складений або у довільній формі, або за типовою формою №П-1.
5. Внесення відомостей про неповнолітню особу. Факт працевлаштування обов’язково зафіксувати у Журналі обліку працівників, які не досягли 18-річного віку, із зазначанням дати народження.
6. Подання даних до податкової. Державну податкову службу України обов’язково повідомляти за затвердженою формою у паперовому чи електронному вигляді про працевлаштування неповнолітніх.

Якою має бути зарплата неповнолітнього
Неповнолітні, хоча й працюють менше, мають отримувати зарплату того ж розміру, що і дорослі при повній тривалості робочого часу.
За відрядної форми оплати також враховуються розцінки для дорослих працівників — з доплатою за різницю між тривалістю роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, відбувається пропорційно відпрацьованому часу або від виробітку. На власний розсуд підприємства також можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

В каких случаях нотариус отказывает в совершении нотариального действия

Основания, при которых нотариус должен отказать в совершении нотариального действия, изложены в статье 49 Закона «О нотариате» (дальше — Закон).

Нотариус или должностное лицо, совершающее нотариальные действия, отказывает в совершении нотариального действия, если: Читать/смотреть далее