Як відбувається встановлення меж земельної ділянки (роз’яснення Мін’юсту)

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Основні випадки, в яких виникає необхідність встановлення меж земельної ділянки:

  • втрата чи пошкодження раніше встановлених межових знаків;
  • проведення будівельних робіт на земельній ділянці (в т.ч. при встановленні огорожі земельної ділянки);
  • під час вирішення межових спорів з власниками сусідніх земельних ділянок;
  • буріння свердловин;
  • придбання земельної ділянки новим власником та інші.

Межі земельної ділянки встановлюються на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація розробляється, на відміну від інших випадків, без надання дозволу органів місцевого самоврядування у разі передачі у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку.

Етапи встановлення меж земельної ділянки:

  • підготовчі роботи — збір та аналіз наявних документів із землеустрою, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, даних Державного земельного кадастру та інших;
  • топографо-геодезичні роботи — виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
  • камеральні роботи — опрацювання даних, отриманих в результаті проведених топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
  • встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Укладення договору з організацією, яка проводить встановлення меж земельної ділянки та розробляє технічну документацію

Відповідно до Закону України «Про землеустрій» розробниками технічної документації із землеустрою, у тому числі й щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є:

  • юридичні особи, які мають необхідне технічне обладнання та в складі яких працюють за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
  • фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Інженери-землевпорядники сільських (селищних) рад не мають права здійснювати роботи по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги (далі — землевпорядні організації), можна ознайомитися у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників (на сайті land.gov.ua у розділі «Напрями діяльності» —  «Сертифікація») або у територіальному органі Держгеокадастру.

Для укладення договору із землевпорядною організацією необхідно надати такі документи:

  1. копію документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (у разі його наявності).
  2. рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконачої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням, на якому зазначене її місце розташування (якщо такий дозвіл вимагається — див. вище).
  3. копію документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (у разі наявності).
  4. копію документа, що посвідчує особу, та ідентифікаційного коду.

Межові знаки не встановлюються:

  • у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки;
  • у місцях, де їх установка неможлива (на водних об’єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;
  • у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об’єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв’язку;
  • на бажання власника (користувача) — якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Порядок встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів за допомогою спеціальних пристроїв.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Після отримання вихідної інформації щодо земельної ділянки, інженер-землевпорядник виїжджає на адресу земельної ділянки та здійснює за допомогою спеціального обладнання (електронний тахеометр, RTK GPS приймач) та наявних координат ділянки визначення точок поворотних кутів.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки інженер-землевпорядник здійснює у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноважених ним (ними) осіб.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем заздалегідь, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур’єрською поштою чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Цікаво! Непогодження сусідом меж земельної ділянки не є саме по собі законною підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на земельну ділянку та відмови у передачі такої земельної ділянки у власність заявника (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №346/4408/15-ц).

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Вартість та строки встановлення меж земельної ділянки

Вартість встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та строки виконання таких робіт залежать від площі земельної ділянки, складності робіт та інших факторів і відображаються у договорі.

Вирішення спору щодо встановлення меж земельної ділянки

Земельним кодексом України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.  Спори щодо розмежування меж районів у містах, за межами населених пунктів вирішує Держгеокадастр.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування або Держгеокадастру спір вирішується у суді.

Управляющий 

Адвокатским бюро Максим Хартов

 

0 ответы

Ответить

Хотите принять участие в обсуждении?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *